• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Інформація для батьків
• Психологічна служба

ДО УВАГИ БАТЬКІВ!

Що повинна знати дитина, щоб врятуватися у надзвичайній ситуації

Для кожних батьків їхні діти завжди залишаються малюками, яким потрібно давати поради й оберігати від неприємностей. Часом батькам складно прийняти, що чадо виросло і йому необхідно самому приймати рішення і відповідати за свої вчинки. Але зробити це треба. Хоча б тому, що ви не зможете перебувати зі своєю дитиною всюди і завжди, оберігаючи від усіх життєвих негараздів. І чим швидше ви це зрозумієте, тим краще для вашої дитини.

Перш за все:

Запитайте вашого сина чи дочку, чи знають вони, як діяти в разі тієї чи іншої небезпеки. Напевно вони відразу назвуть вам масу варіантів поведінки в тій чи іншій ситуації. І ви спокійно видихнете: за безпеку дитини можна бути спокійною. Але на ділі все не так райдужно. Адже між „знати” і „зуміти скористатися знаннями” – прірва. І вчити дітей необхідно застосуванню знань на практиці.

Правила безпеки повинні настільки міцно закріпитися в голові дитини, щоб у потрібний момент вони спрацювали буквально на рівні рефлексів, автоматично. Тоді в будь-якій ситуації дитина не розгубиться і матиме на порядок більше шансів врятувати себе.

Як це зробити?

По-перше, починайте вкладати правила безпеки в голову вашої дитини якомога раніше. Робити це необхідно ненав'язливо. З маленькими дітьми можна програвати небезпечні ситуації і способи виходу з них. Наочність працює краще мільйона слів, повторюваних тисячу разів.

По-друге, подавайте приклад. Пам'ятайте прислів'я: „Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе”. Діти, часом неусвідомлено, копіюють дії батьків. Запитайте себе: як ви діятимете в небезпечній ситуації? Станете панікувати, кинетеся допомагати комусь чи постараєтеся зберегти голову ясною і згадаєте все, що необхідно, щоб врятуватися? У 80% зі 100 так само вчинять і ваші діти. І навіть якщо ви тисячу разів повторите дитині, що переходити дорогу потрібно тільки на зелене світло і лише по пішохідному переходу, а самі регулярно будете переводити його через шосе в недозволеному місці, будьте впевнені, саме цей вчинок відкладеться в його голові, а не ваші слова.

По-третє, враховуйте вік дітей. Зрозуміло, що з підлітками говорити про безпеку доведеться інакше, ніж з малюками. Тим більше що першим здається, що вони цілком собі „самі з вусами”, та й почуття небезпеки в їхньому віці відчутно притупляється. Пам'ятайте, дитина повинна вам довіряти, тільки тоді ви зможете бути почутими.

Четверте правило – створення рамок. У дитини має бути чітке розуміння того, що певні межі порушувати не можна. Як це допоможе йому впоратися з небезпекою? Справа в тому, що зовнішній контроль допомагає розвитку внутрішнього контролю. А це, в свою чергу, допоможе зберегти голову вашої дитини ясною навіть в екстремальній ситуації.

П'яте, на що слід звернути увагу, – навчити дитину не піддаватися паніці. „Усі побігли, і я побіг” – часто не найкращий варіант розвитку подій. Постаратися оцінити ситуацію і швидко знайти максимально швидкий і вірний спосіб убезпечити себе краще вийде з ясною головою. Це важко, так. Але до цього потрібно прагнути.

Інструкцій про те, як убезпечити дітей в різних ситуаціях, безліч. Зрозуміло, всі правила необхідно вкладати в голову дитини поступово, але так, щоб це закріпилося там назавжди. Звернемо увагу на те, що повинні знати діти про безпеку в торгових центрах.

Інструктаж для дітей:

Дитина повинна знати свої ім'я та прізвище, а також імена і прізвища батьків (дітям старшого дошкільного віку та школярам необхідно вивчити номери телефонів батьків і екстрених служб).

Привчіть дітей ЗАВЖДИ слухати оголошення (в метро, ​​торговому центрі, на вулиці) і своєчасно реагувати на них.

Дитина чітко повинна знати правила поведінки в натовпі. Ніколи не рухатися проти натовпу, не піднімати речі, які впали, намагатися не впасти. Якщо дитина таки впала, – намагатися вхопитися за найближчу людину, його штанини, руки, що завгодно – і підніматися якомога швидше.

Зверніть увагу дітей на плани евакуації в незнайомих будівлях і навчіть ними користуватися.

У надзвичайних ситуаціях просити допомоги у дорослого (поліцейський, співробітник магазина, охоронець і т.п.).

Ні в якому разі не тікати і не ховатися, якщо в приміщенні сталася пожежа, відчувається запах гару або відбуваються якісь схожі речі. Навпаки, потрібно намагатися якомога швидше постаратися дістатися найближчого безпечного виходу. Не користуватися ліфтом!

При пожежі в приміщенні, по можливості, намочити одяг і волосся водою (з-під крана, фонтану і т.п.), змочити шарф або хустку водою й обмотати навколо носа і рота. Якщо води поблизу немає – потрібно помочитися на будь-яку ганчірку – кофту, спідницю, шарф – і обмотати обличчя. Сеча фільтрує дим навіть краще, ніж вода.

Ні в якому разі не чіпати чужі і підозрілі предмети!

При надзвичайної ситуації намагатися триматися з дорослими людьми (якщо батьків не виявилося поруч).

Батьки повинні ЗАВЖДИ знати, куди вирушає їхня дитина і де його можна знайти.

І наостанок, бережіть дітей, розмовляйте з ними, пам'ятайте про те, що вони – найцінніше, що у вас є. І від ваших правильних слів і дій часто залежить їхнє життя. Не забувайте про це.

**5 реплік та слів, які руйнують психіку вашої дитини

*Гнів, втома і розчарування, які накопичуються через щоденні виклики, можуть підштовхнути вас говорити те, чого ви насправді не мали на увазі. І дуже часто через втому батьків, їх проблеми або злість страждають саме діти. Діти, які безмежно беззахисні і безмежно вам довіряють. Відтак вони стають зручною мішенню для «спускання пару» і заспокоєння...

Однак, велика загроза полягає у тому, що ви аж ніяк не зможете спрогнозувати негативних наслідків, які ці різкі репліки можуть справити на вашу дитину.

Ось перелік деяких руйнівних виразів, які ліпше ніколи не кидати у бік дітлахів, яке б емоційне збудження ви не переживали. Особливо це стосується маленьких дітей, які надчутливі до усіх ваших слів. Також наводимо пропозиції гарних сімейних фільмів, які точно стануть вам у нагоді, якщо ви забажаєте більше заглибитись у ці питання.

1. «Не плач, це ж немає такого великого значення! Через день ти про це навіть не згадаєш!».

Вони ж просто діти! Ну які в них можуть бути проблеми, розчарування, турботи? Дорослі часто допускають помилку, коли так думають. Адже діти, як і дорослі переживають свої почуття. Різниця полягає лише в тому, що вони ще не здатні їх висловити, або ж заспокоїтись самостійно, так як це вже під силу дорослим. Хіба це не є тягарем для малечі? Тому намагайтесь не применшувати страхи, сумніви, конфлікти і навіть подряпинки, які трапляються в житті вашої дитини. Допоможіть йому навчитись правильно ладнати зі своїми почуттями та конструктивно на них реагувати (дивіться мультфільм «Думками навиворіт»)

2. «Як би я хотіла, щоб ти був більше схожий в цьому на свого брата…»

Ми ані трішки не виграємо, коли порівнюємо своїх дітей. Але це може викликати супротив серед членів родини. Ще й спровокує нездорову конкуренцію. А далі - безглузде з’ясування відносин і того, кого батьки люблять дуще. Інколи промовлене батьками в хвилини гніву стає причиною багаторічного ворогування між дітьми (прихованого чи явного). Ви точно не бажаєте такого майбутнього своїм нащадкам, вірно? Тож переконайтесь, що ви не користуєтесь маніпулятивним методом порівняння, навіть, якщо маєте на те благі наміри – покращити поведінку когось із менш слухняних дітей. Кожен з них унікальний та особливий. Про це гарно нагадує християнський мультфільм «Ти – особливий».

3. «Ти нічого ніколи не можеш зробити правильно».

Ніхто, і ви також, не хочете слухати цього. Уявіть собі, що відчуває ваша маленька донька, коли ви говорите їй подібні слова. Яке це жахливе відчуття, коли батьки вважають, що ти нічого не вмієш. І навіть якщо це не так, і ви насправді не мали цього на увазі, будьте впевненими, що дитя це запам’ятає надолго. Якщо малеча зробила щось не так, зламала іграшку або зіпсувала пиріг, зробіть глибокий вдих і запитайте себе, що насправді у цій ситуації є найважливішим. Відповідь завжди одна: діти, а не речі чи оцінки. Навчіться приймати їх помилки і навпаки – заохочуйте до нових спроб! Тематичний художній фільм, який гарно змальовує відносини між батьком та сином-підлітком, який навчається новому – «Розправ крила»

4. «Ти змушуєш мене червоніти через свої викрутаси!»

Якщо ваш маленький бешкетникJ дуже часто намагається привернути увагу оточуючих, починає голосити, стрибати, співати, або просто вередувати, можливо, йому потрібно більше уваги. Ніколи не висловлюйте своє зніяковіння через це перед друзями, знайомими або сторонніми людьми, або навіть сам на сам. Чому б не запланувати спеціальне шоу дома, де малюк відчує себе справжньою домашньою зірочкою (а домашній небосхил вміщує багато зірок, пам'ятайте пункт 2?). Цілком вірогідно, що ваша донька чи син виявлять в собі художні таланти і здивують вас. До того ж, є ще одна перевага – провести гарний час усім разом, в сімейному колі (гарний фільм про розкриття внутрішнього світу дитини «Диво»)

5. «Ти товстий/потворний/тупий!» (або більш м’які від них похідні форми).

Наші діти вірять, в усе, що ми їм говоримо. Батьки є для них самим надійним джерелом інформації, а також головними людьми, яких вони люблять. І такі негативні висловлювання можуть серйозно зашкодити самосприйняттю дитини. Навіть якщо ваша дитина має зайву вагу або не відрізняється зразковою успішністю в школі, відповідальність за це, в першу чергу, лежить саме на вас.

Саме від батьків залежить чи навчиться дитина правильному харчуванню та вчасному і сумлінному виконанню домашнього завдання. Тому зараз вам слід зосередитись на сильних сторонах своєї кровинки і не зациклюватись на власних прогалинах у вихованні. І у вас точно усе вийде - лише правильно перерозподіляйте свою увагу! Кінофільм «Матільда» про обдаровану дівчинку, яка так і не дочекалась гарних слів від свої рідних, не залишить вас байдужими і застереже від багатьох необачних реплік, їдких та шкідливих слів. А це у свою чергу підвищить у ваших дітей відчуття безпеки та прийняття, і допоможе сформувати впевнену емоційно зрілу особистість.

ДОМАШНЄ НАСИЛЛЯ. ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ.

Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім`я у якій дитина народилася. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім`ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.

Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить їй. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну та неповторну.

Не виражайте часто свого незадоволення, критика лише породжує антагонізм у стосунках дітей і батьків.

Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення.

Ніколи не намагайтеся запевнити дитину в тому, що вона погана.

Будьте тактовними в стосунках з дітьми.

Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.

Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.

Насильство над дітьми - це протиприродний акт, який забороняється законом. Так, у Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».

Завжди давайте дитині шанс бути кращою.

Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Пам’ятка для батьків щодо суїциду

Що потрібно знати батькам про особливості підліткового віку

ПРАВИЛА ПОБУДОВИ СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ

З ДІТЬМИ РІЗНИХ ГРУП

З НЕСПОКІЙНОЮ ДИТИНОЮ

Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти й прийняти.

Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

З КОНФЛІКТНОЮ ДИТИНОЮ

Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, продовжуватиме провокувати їх.

Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися й навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одна з них завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

ІЗ СОРОМ’ЯЗЛИВОЮ ДИТИНОЮ

Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.

Не варто постійно турбуватися про дитину, намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй повну свободу діяльності.

Постійно укріпляйте в дитині упевненість у собі, у власних силах.

Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у крамниці, на зупинці, в дитячому парку, кінотеатрі тощо).

ІЗ ЗАМКНУТОЮ ДИТИНОЮ

Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця і знайомити з новими людьми.

Підкреслюючи переваги й корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає все більш замкненою і відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв’язанні цієї проблеми.

З АГРЕСИВНОЮ ДИТИНОЮ

Слід пам’ятати, що заборона і підвищення голосу – неефективні засоби подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде подолано.

Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допускайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».

Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти її. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.

Рекомендації батькам .

Рекомендації батькам з профорієнтації

1. Інформацію про професійні плани дитини можна одержати тільки в ході відвертої розмови з нею, ні в якому разі не на бігу. Найкраще завести розмову як би «до речі». При цьому намагайтеся проявляти терпіння, такт і щиру зацікавленість.

2. Якщо старшокласник не може чітко сформулювати свої плани, треба спробувати зрозуміти, з чим це пов'язано.

3. Корисно запропонувати дитині попрацювати на осінніх або зимових канікулах, вибравши якесь конкретне заняття.

4. Якщо Вас засмучує професійний вибір дитини, не відмовляйте його і не забороняйте йому щось категорично. Намагайтеся з'ясувати, на чому грунтується його вибір.

5. Якщо старшокласник тільки мріє, а нічого не робить, треба допомогти йому скласти конкретний план, обговоривши, скільки часу у нього є і що необхідно встигнути.

6. Допоможіть своїй дитині підготувати «запасний варіант» на випадок невдачі на обраному шляху.

Немає проблем у тих мам і тат, чиї діти з ранніх років мріють про кар'єру лікаря, космонавта чи юриста і з завзятістю вивчають підручники, готуючись до вступу у вуз. Втім, за запевненнями фахівців, таких дітей меншість, набагато більше тих, у кого вибір професії викликає серйозні сумніви і труднощі. Що робити батькам у такій ситуації? Розгортати серйозну профорієнтаційну роботу! Причому питання про те, куди піти вчитися, краще починати вирішувати ще у 8-9-му класі.

Період підготовки до тестування радикально змінювати режим дня не треба, тому що різка зміна звичного способу життя погано позначається на біологічних ритмах людини і вимагає тривалого періоду адаптації. Тому під час підготовки до тестування слід залишити свій режим дня тим самим, внести лише деякі мінімальні корективи.

Не рекомендується посилювати навчальне навантаження за рахунок сну. Спокійний тривалий сон знімає розумову втому, відновлює витрачені сили організму, а так само відіграє важливу роль у механізмах пам'яті людини. Тому скорочення сну може призвести до млявості, поганого психічного самопочуття, апатії, що просто неприпустимо! Якщо є можливість, бажано додати до основного сну вночі ще годину півтора денного сну (короткотермінового).

Наступним найважливішим чинником правильної підготовки до ЗНО є правильне харчування. Під час інтенсивної розумової роботи рекомендується чотирьох разове харчування. У раціоні має бути достатня кількість білків, вітамінів і рослинних жирів. Харчування має бути середньої калорійності. Дуже важлива наявність в їжі свіжих рослинних продуктів - овочів і фруктів. В якості основних джерел вітамінів можна використовувати житній хліб, яйця, печінку, а так само мед та волоські горіхи.

Нестача води в організмі різко знижує швидкість нервових процесів. Отже, перед іспитом або під час нього доцільно випити кілька ковтків води. Найкраще підходить мінеральна вода, бо вона містить іони калію або натрію, щоберуть участь в електрохімічних реакціях. Можна пити просто чисту воду або зелений чай. Всі інші напої з цієї точки зору даремні або шкідливі.

Правильно організований побут так само є найважливішим чинником, так як від здатності організму переносити навантаження залежить багато чого. Категорично не рекомендується активно займатися чим-небудь вночі, приймати багато кофеїну і зловживати нікотином. Ці речі краще виключити взагалі!

Поради батькам випускників.

1. Не намагайтеся нав'язати дитині те, чого ви колись хотіли, але не досягли. Якщо ви все життя хотіли бути стюардесою, а стали бухгалтером, це не означає, що ваша дитина повинна втілити в життя вашу мрію. Пам'ятайте, що у неї є свої власні плани та мрії, з якими потрібно і варто рахуватися. Не варто також змушувати нащадків йти вашими слідами, навіть якщо у вашій родині усі до сьомого коліна були вчителями чи лікарями.

2. Не тисніть на дитину, якщо вважаєте її вибір майбутньої професії невдалим. Краще допоможіть їй розібратися, чи справді вона розуміє, чим буде займатися в майбутньому. Адже нерідко, обираючи професію, дитина керується стереотипами, прикладами кумирів тощо.

3. Якщо ваша дитина і досі чітко не знає, ким хоче бути, допоможіть їй виявити те, до чого у неї найбільше лежить душа, "гуманітарій" вона чи "технар", творча особистість чи прагматик. Не можете визначити самотужки - скористайтеся послугами психолога або профорієнтатора при центрах зайнятості.

4. Не бійтеся, якщо вибір вашої дитини припаде на непрестижну, непопулярну чи неінтелігентну професію. Якщо, наприклад, ваш син марить автомобілями, то, можливо, краще дозволити йому здобути фах автослюсаря чи автомеханіка. Адже коли людина займається улюбленою справою, вона завжди досягає успіху. І цілком ймовірно, що в майбутньому ваш син стане власником автосалону, і буде неймовірно вам вдячний за те, що ви не зробили його юристом, може й непоганим, але байдужим до своєї роботи.

5. Пам'ятайте, що обирати майбутню професію потрібно не під час подання документів у вузи, і навіть не протягом останнього шкільного року. Починати треба ще з 7-8 класів. Тоді до закінчення школи дитина вже точно визначиться, ким хоче стати.

Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Шановні батьки!

Карантин не канікули для дітей, та не відпустка для вас! Якщо ви це усвідомлюєте , то скористайтесь нашими порадами.

Дітям важче ніж нам переносити ситуацію карантину, бо вони – діти.

Учням початкової школи важко тому, що: вони рухливі, увагу тримають недовго, звикли до навчання в ігровій формі.

Тому рекомендації:

Обов’язково дотримуйтеся режиму дня. Режим дня не повинен відрізнятися від того, який виконувала дитина до карантину (підйом вранці, гігієнічні процедури, зарядка, сніданок тощо). Доречно скласти цей режим разом з дитиною та підтримувати його разом. Постійні консультації з вчителькою та виконання всіх вказівок. Доречно організовувати періодичні недовгі сеанси спілкування дитини з вчителем, щоб не забував, зберігав авторитет. Намагайтесь не робити з дитиною домашнє завдання, а, лише перевіряти його. Розвивайте в дітях самостійність. Підтримуйте ігри дітей цього віку, пропонуйте їм зробити разом різні вироби з паперу та різних підручних матеріалів. Дуже корисним є суспільний перегляд кінофільму, обговорення якоїсь теми. Розвивайте в дітях розуміння, що з батьками завжди цікаво, зараз саме той час. Залучайте молодших школярів до домашньої роботи, готуйте разом. Виховуйте своїх помічників, поки їм це цікаво, побудьте вчителями для своїх дітей, потім буде пізно.

Привчайте дітей телефонувати бабусям та дідусям, розповівши, чому не можна ходити до них у гості. Закладайте основи дружби між поколіннями в родині, виховуйте повагу до похилих людей – знадобиться, побачите!

Для підлітків ситуація має особливі складності так як в підлітковому віці особливо хочеться спілкуватися з однолітками.

Обов’язково дотримуйтеся режиму дня. Режим дня не повинен відрізнятися від того, який виконувала дитина до карантину (підйом вранці, гігієнічні процедури, зарядка, сніданок тощо). Спробуйте донести ідею про те що зарядка – це гарний вигляд,гігієна –це здоров’я. Підтримуйте будь-яку ініціативу поспілкуватися, навіть, якщо у вас є дуже важливі справи. Можливо зараз на карантині ваша дитина перший раз захотіла вам розповісти свою таємницю. Розмови про виконання уроків вчасно проводьте у формі рекомендацій. Підлітки не сприймають наказів та авторитарності. Намагайтесь контролювати сайти, на які заходять підлітки. Частіше питайте у підлітка з ким він спілкується, що переживає, про що розмовляє з друзями. Підлітки чекають сигналу про нашу увагу до них, є час для прояву цієї уваги. Спробуйте періодично зв’язуватись з батьками підлітків, що вчаться у класі з вашим. Якщо батьки будуть спілкуватись, вони разом зможуть протистояти негативним явищам та організувати дітей для хороших справ. Крім того,є можливість ділитися цікавими здобутками під час карантину. Відмічайте дорослі вчинки вашої дитини, радьтеся з підлітком, долучайте до сімейних справ. Продемонструйте повагу до його дорослості-йому це важливо.

Для старшокласників важливо створити умови безперервного опанування знаннями в тій області, яка їм цікава та важлива для вибору майбутньої професії.

Режим дня. Нагадуйте, контролюйте, щоб не засиджувались вночі та нормально харчувались. Ведіть з дорослими дітьми «дорослі бесіди». Підтримуйте розповіді про друзів, про кохання (навіть, якщо вам не подобається їх вибір). Доречи, є час розібратися чому не подобається. Звертайтесь до старшокласників за порадою. По-перше, є сфери, в яких вони розбираються вже краще, по-друге, дайте їм можливість проявити себе. Розповідайте їм про себе, про своїх друзів, про свій вибір професії тощо. Будьте друзями зі своїми дорослими дітьми, відкривайте їх для себе, їм це цікаво!

Загальні рекомендації

Намагайтесь зберігати спокій. Ми демонструємо модель поведінки в складних умовах. Проявляйте свою любов! В будь-якому віці це важливо. Намагайтесь зменшити рівень тривоги у своїх дітей під час карантину. Звертайтесь до психологів онлайн. Будьте здорові.

Як захистити вашу дитину в онлайн-додатках?

Конфіденційність

Переконайтеся, що обліковий запис вашої дитини в додатку встановлений як приватний, щоб її сторінку могли бачити лише її реальні друзі.

Контент

Важливо говорити зі своєю дитиною про те, що вона публікує в Інтернеті та який контент створює. Нагадуйте їй, що вона не повинна ділитися особистою інформацією, такою як електронна пошта, номер телефону, номер школи чи фотографіями чи відео оголеного тіла та ін.

Підписники

Якщо обліковий запис у додатку приватний, то відео або зображення можуть бачити лише підписники. Підписники дитини – це переважно друзі та люди, яких вона знає в офлайні. Але іноді діти можуть дозволити незнайомцями слідкувати за їх сторінкою. Поговоріть з дитиною про те, хто може долучатися до її сторінки, і покажіть, як ігнорувати запити від людей, яких вона незнає, або як видалити вже існуючих незнайомих підписників.

Блокування

Покажіть дитині як повідомити або заблокувати контент, який її турбує або засмучує. Важливо нагадати своїй дитині, що вона може поговорити з вами чи іншими дорослими, яким вона довіряє, про все, що вона бачить в Інтернеті.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА

Як знизити тривогу і не панікувати в умовах пандемії і карантину.

Пам’ятайте, в умовах стресових ситуацій нервові клітини втрачають здатність відновлюватися. Тож бережіть їх не менше, ніж руки, ніс і горло.

Не витрачайте дорогоцінного часу на погані думки і потік інформаційного негативу. Залиште невтішні прогнози і страхи «вірусологам» з Фейсбуку .

Пам’ятайте: паніка і відчай – не найкращі супутники у складній ситуації. Візьміть на озброєння слова персидського лікаря Авіценни: «Паніка – половина хвороби. Спокій – половина здоров’я. А терпіння – початок зцілення».

Шукайте плюси у всьому, що з вами трапляється. Зробити це не легко, але спробуйтет практично прийоми позитивного мислення під девізом: «Коли не можна змінити картину, варто замінити рамку».

Зберіть власну скарбничку ресурсів, які налаштовують вас на позитив (фільми , музика , творчість ), а негатив змивайте разом із сумлінним миттям рук.

Не забувайте про важливість рухової активності. Рух – це мобілізаційний сигнал для організму, що варто жити, функціонувати, відновлюватись.

Не дозвольте вірусу, хай навіть із "короною", забрати радість із вашого життя, хай навіть тимчасово!

ДЕФІЦИТ БАТЬКІВСЬКОЇ ЛЮБОВІ. НЕПОМІТНІ

(АБО ДУЖЕ ПОМІТНІ) НАСЛІДКИ У ДОРОСЛОМУ ЖИТТІ

Дефіцит батьківської любові – як оцінити є він чи ні? Коли у дитини мало іграшок – все зрозуміло. Це видно, іграшки можна потримати в руках, прикинути їх вартість і кількість. Батьківська любов, як і почуття в цілому – нематеріальна, і проявляється у формі якихось вчинків, слів, приймаючи різні форми.

Батьки і їх підтримка дуже важливі для дитини в кожному віці. Брак любові в зовсім маленькому віці – формує у дитини відчуття недовіри до світу в цілому. У трохи старшому віці брак батьківської любові і підтримки обертається залежністю, несамостійністю, інфантильністю.

У ще старшому віці недостача любові обертається невірою у свої сили і можливості, відчуттям провини за все і вся. У молодшому шкільному віці брак любові загрожує комплексом неповноцінності і апатією до навчання і праці. У підлітковому віці брак адекватної батьківської любові і підтримки створює складності з самовизначенням, розумінням себе. Зрештою, в цілому загальна ізольованість дитини, внутрішня самотність так само має коріння в нестачі батьківської любові.

Коли я говорю про брак, я маю на увазі саме форму батьківської любові. Я не сумніваюся в тому, що батьки люблять свою дитину. Але саме форма, в якій вони цю любов висловлюють, може бути невідповідною на тому чи іншому етапі або не відповідати тій чи іншій ситуації. І тоді у дитини не з’являється можливість цю любов отримати і «увібрати». Наприклад, любов у формі присоромлення заради виховання гідної особистості або в формі гіперопіки у великих кількостях – дуже погано засвоюється дітьми і швидше створює дефіцит, ніж наповнює.

Для того що б заповнити емоційний голод і «скинути нервозність» діти знаходять якісь об’єкти (або батьки їх пропонують), як «замінники» батьківської любові. Комп’ютерні ігри, соц.мережі, переїдання, тютюнопаління, відхід в фантазії та інше. Це формує залежну поведінку. Коли замість живого теплого, але недоступного батька (з якихось причин) дитина вибирає неживий, але цілком доступний об’єкт.

З того як батьки люблять дитину формується її власне ставлення до себе. Хлопчик чи дівчинка вчиться ставитися до себе – любити або ненавидіти, частіше сварити себе, відчувати себе винуватим, взагалі не звертати уваги на свої бажання і потреби і т.д.

Дитина, позбавлена любові, тобто не та яку сварять або опікують, а та яка взагалі втратила надію на тепло від батьків, вчиться «залежності навпаки». Тобто їй настільки самотньо і боляче, що вона до себе взагалі не підпускає, що б не бути «покинутою» знову. У ній багато недовіри і страху і в той же час внутрішнього бажання, щоб її любили, що в дорослому віці такі діти можуть бути мало розбірливі в зв’язках.

«Покинута» дитина, яка не отримує любов в потрібній формі, може злитися, протестувати в найрізноманітніших (часто незрозумілих батькам) формах, може відчувати сильну, хронічну депресію, яка розтягується в деяких випадках на кілька років.

Неможливо заповнити дефіцит любові, який вже стався. Те чого не дали колись – вже не даси зараз. Можна звичайно програвати ситуації в розумі і уявляти, як би ви все поміняли тоді, або як добре було б … але, тим не менш, допомога можлива тільки з «теперішнього».

Наприклад через усвідомлення того дефіциту, який є і розуміння, як ви його зараз заповнюєте (їжа, алкоголь, трудоголізм, залежні відносини і т.д.). І що ви думаєте про себе, як ставитеся до себе, чого позбавляєте. Що вас не влаштовує в цьому? Що можете поміняти, а де тупик і вам потрібна допомога.

До слова, про психологічну допомогу написано багато книжок, але жодна з них не замінить адекватної терапії в якій ви навчитеся розуміти себе і приймати себе, так само як жодна з іграшок не здатна замінити маминої або татової присутності в житті дитини.

Автор: Михайло Литвак

Коментарi