Ви знаходитесь тут:
- Головна
- Інформація для учнів
- Поради психолога
Поради психолога.
Діти, вчимось зберігати спокій
Декілька порад, щоб подолати тривогу
Стабілізуйте свій стан
Тривога − це засіб маніпулювання, а невідомість і невизначеність – родючий грунт для тривоги. Найпоширеніші симптоми тривоги – пришвидшене серцебиття і дихання, підвищене потовиділення, можуть холонути кінцівки або спостерігатися тремор. Якщо ви відчуваєте такі симптоми, то варто глибоко вдихати і видихати. Через розуміння, що ви здатні контролювати власне дихання, прийде розуміння, що ви можете контролювати себе, важливо усвідомити себе тут і зараз.
Переключіться та займіть себе справами, робіть вправи на концентрацію:
малювання, ведення щоденника, настільні ігри, читання, фізичні вправи, навчання. Будь- яка справа, яка занурює в себе на 100%.
Приділяйте увагу власному тілу, зокрема з вправами на релаксацію.
Завдання в цьому випадку – допомогти собі через тіло, тілесні відчуття. Це може бути ванна, пахучі масла, самомасаж, дихальні вправи, спортивні заняття.
Дозуйте новини та спілкуйтесь із людьми,з якими вам спокійно.
Це свого роду "чарівна паличка", яка може надавати відчуття безпеки та хоробрості, пригнічувати реакцію страху – біологічно, завдяки окситоцину, який виробляється у взаємодії з людьми. Бути в колі близьких, коли страшно, могти з ними розділити свої переживання, а потім добре посміятись – це острівець безпеки, протиотрута страху.
Якщо ви все ж таки не можете впоратися з емоціями, то зверніться по підтримку до практичного психолога ліцею.
Будь позитивним!Рахуй свої удачі!Хвали себе!Говори компліменти!Вчись терпіти і прощати.Виглядай добре!Роби справи по черзі. Правила поведінки в ситуації конфлікту- Вирішуй проблему в теперішньому часі, не згадуючи про минулі образи і конфлікти.- Будь відкритим у спілкуванні, доброзичливим, прагни до створення клімату взаємної довіри.- Спробуй поставити себе на місце опонента.- Не говори образливих слів, не вживай негативних епітетів.- Висловлюй і аргументуй свої наміри і плани у випадку незадоволення вимог (! Але ні в якому разі не погрожуй!).- Будь готовим подолати самолюбство, амбіції, визнати власну неправоту в тих чи інших питаннях і позиціяхВ конфлікті завжди винуваті обидві сторониНа примирення йде той, хто моральніший, мудріший, сильніший духомд
Як удосконалити свою увагу
1. Якщо ти неуважний, це означає, що твоя увага спрямована на щось інше. Визнач її об’єкт. Подолай суперника. Спрямуй силу уваги, куди слід.
2. Увага є і умовою, і результатом твоєї діяльності.
3. Якщо ти уважний – засвоїш матеріал, є концентрація уваги потребує твоїх свідомих дій.
4. Готуй все необхідне до початку уроку. Твоя організованість сконцентрує твою увагу.
5. Ти повинен ставити своїй увазі чіткі завдання: на що саме вона має бути спрямована.
6. Оскільки при втомі керування увагою погіршується, для її відновлення потрібно вчасно відпочивати, займатися автотренінгом, використовувати спеціальні вправи.
7. Використовуй здатність незвично привертати увагу. Уявляй звичайне як не звичай (наприклад, ти інопланетянин і сидиш на уроці землян).
8. Під час виконання завдання час від часу запитуй себе: «Про що я думаю?».
9. Якщо ти виявив, що твоя увага розсіюється, достатньо буває одного цього запитання. Якщо не допомогло – зміні положення тіла, або почитай вголос, підсилюючи чи зменшуючи силу звуку.
10.Зосередженню уваги допоможуть і прості запитання, які ти можеш ставити собі час від часу: «На яке запитання щойно відповідав однокласник?», «Яке запитання щойно поставив учитель?».
11.Якщо ти не зміг зосередитися на виконанні завдання – просто повтори його, можна вголос.
12.Структуруй матеріал конспекту, підручника (створюй таблиці, схеми тощо). Тоді обсяг уваги збільшується.
13.Намагайся набути максимальну кількість навчальних навичок, вони здійснюються без участі уваги. Вона потрібна тобі для нового, цікавого, важливого.
14.Перевіряйте з сусідом по парті роботи один одного, це сприяє розвитку уваги.
15.Щоб привернути свою увагу до матеріалу уроку, знаходьте, чим він пов'язаний з твоїм досвідом, інтересами.
16.Більше працюй з підручниками, оскільки це тренує увагу.
17.Не поспішай при зміні видів роботи. Зважай на те, о внаслідок неповного, незавершеного переключення уваги можуть виникати помилки.
18.Не намагайся робити багато справ одночасно, бо частий перехід від однієї діяльності до іншої зменшує увагу.
19.Враховуй, що ступень і обсяг уваги пов’язані зворотною залежністю – збільшення обсягу елементів, що сприймається, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повторюй окремо.
20.Вигадай свій власний жест (по коліну плеснути, смикнути себе за вухо…). Коли твоя увага зменшується цей рух м’язів допоможе тобі відновити її концентрацію.
21.Знаходь чинники, які сприяють підсиленню твоєї уваги (легка музика при читанні, відповідне освітлення тощо).
22.Враховуй вплив природних чинників: в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже тобі потрібно приділити більше часу (повторень) для виконання завдань.
Спілкування під час карантину: прості правила на щодень
Перспектива швидкого завершення карантину щоразу віддаляється, а невідомість щодо ситуації із пандемією коронавірусу лише зростає. Невідомість нас виснажує, викликає постійну тривогу, злість, часто теж смуток. Таким чином нам часто-густо буває важко знаходити спільну мову із найближчими людьми, з якими ми зараз постійно вдома. Ось декілька порад, які можуть полегшити нам взаєморозуміння у стосунках підчас карантину.
Насамперед варто пам’ятати, що спілкування – це ланка, яка створює стосунки між людьми. Саме воно допомагає нам зрозуміти та стати, тим ким ми є. Зодного боку процес спілкування може бути зрозумілим і вести до взаєморозуміння, а з іншого – він може бути не зрозумілим та вести до сум’яття.
Кожна людина володіє наче власним “словником”. І поки не будуть з’ясовані визначення ми не розумітимемо один одного. Для цього у спілкуванні важливо не лише говорити, а й слухати і спостерігати. Адже воно є процесом вербального і невербального обміну між вами та іншою людиною так, як ви обоє розумієте і сприймаєте.
Аби процес спілкування вів до порозуміння, кожному варто дотримуватись кількох простих правил.
Правило №1: Думайте перед тим, як говорити
Загальновідоме правило, адже всі знаємо, що неможливо повернути сказаного. Хоча так рідко його дотримуємось. Проте, коли думати перед тим, як говорити, то можна оцінити, відредагувати і осмислити вплив своїх слів на іншу людину.
Правило №2: Говоріть правду
У відносинах між людьми існує глибокий зв’язок між довірою і правдою. Правда формує довірливі стосунки і без неї вони неможливі. Адже неправду ми говоримо, щоб уникнути відповідальності, а не щоб захистити іншу людину, як часто це показуємо. Проте варто пам’ятати, що правда це не жорсткість. Її має супроводжувати любов, тактовність і глибока турбота про іншу людину.
Правило №3: Уникайте сварок
Дві унікальні, різні особистості, не можуть зійтися без суперечок і конфліктів, особливо коли вони 24 години на добу перебувають разом. Різні смаки, переваги, вподобання протистоятимуть між собою. Часом також, старі, невирішені конфлікти дають про себе знати підчас самоізоляції. Конфлікт не те саме, що сварка. Словесний конфлікт не є шкідливим, він навіть може посприяти спілкуванню. А сварка – це словесна боротьба, в якій емоції беруть гору і увага сконцентрована на іншій людині, а не на вирішенні проблеми. Правило №4: Уникайте засудження
Засудження, осуд – шкодить та руйнує спілкування. Адже це своєрідний спосіб виправдатись і відчути себе вищим, спосіб збільшити свою злість. Коли засуджуємо, то знаходимо помилку, наче кажучи: «Ти не досконалий і я не можу тебе прийняти». Як може відреагувати на це інша людина? Вона або контратакує, або образиться, або ж не зверне увагу. Таким чином осуд не є ефективним. Часто ми використовуємо його, щоб висловити своє незадоволення. Проте якщо робити це в формі осуду, то вас швидше за все не почують, а роздратування лише посилиться. Відтак осуд легко переходить у сварку. А так звана «конструктивна критика», що може багаторічно практикуватись у сім’ї повністю руйнує стосунки, як між подругами, так між батьками і дітьми. Пов’язане це із тим, що осуд є початковою негативною реакцією, яка відкриває двері руйнівним шаблонам поведінки. Осуд відрізняється від незадоволення тим, що носить наступальний характерна особистість людини і супроводжується докорами. Найчастіше осуд виливається у формі надмірних узагальнень («ти завжди…») і звинувачень щодо конкретної особи («ти повинен…»). Часто ми використовуємо осуд у формі жарту. Так ми приховуємо його під маскою гумору, щоб уникнути відповідальності. Адже завжди можна сказати: я лише пожартував. Інша поширена форма осуду – це прискіпливість. Проте намагання вдосконалити іншу людину за допомогою «конструктивної критики» завжди руйнує стосунки. Цей осуд звинувачує, намагається змусити почуватись винним, подекуди залякує і завжди є причиною образи. Більш пряма форма осуду – це ущипливість, тобто коли ми з наміром говоримо так, аби інша людина відчула біль. Варто пам’ятати, що 1 ущипливе слово знищує 20 добрих. Інколи потрібно декілька годин, щоб наступні позитивні слова викликали позитивну реакцію. Правило №5: Визнавайте свої помилки
Навчитись говорити: «Я помилився, вибач». Це – велика цінність та свідчення нашої зрілості. Вміння попросити вибачення будує стосунки між людьми надзвичайно сильно. Воно також навчає наших дітей, що зрілість, дорослість – це не всезнайство, чи безапеляційне відстоювання власної позиції, а щирість, доброзичливість і головно відповідальність, особливо за помилки.
Врешті решт, дотримання цих правил не можливе без одного основного, а саме: «Не мовчіть». Мовчання, яке називаємо золотом, у стосунках ми швидше використовуємо не з такою благородною ціллю. Мовчимо ми зазвичай з метою уникнення розмови про конфліктну ситуацію, контролю чи маніпуляції, перешкоджання планам. Спілкування ж не може бути місцем для маніпуляції чи намаганням контролювати іншу людину. Процес спілкування має бути платформою для побудови щирих та глибоких стосунків. Тому використайте вимушену самоізоляцію не для сварок чи гри у мовчання, а спробуйте зробити цей спільний, унікальний, неповторний час платформою для зміцнення стосунків, для їх поглиблення. Спілкування із найближчою людиною, перебування з нею у одному просторі – це не обмеження і покарання. Це можливість, щоб стати ближче чи просто бути разом і вчитися радості від нашого спільного перебування.